<< Главная страница

ПОХIД КНЯЗЯ IГОРЯ НА ПОЛОВЦIВ У 1185 р.



Категории Лiтописи ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Iгор рушає в похiд. У вiвторок 23 квiтня 6693 р. Iгор Святославич, внук Олега, виïхав з Новгорода, взявши з собою брата Всеволода з Трубчевська, Святослава Ольговича — свого племiнника з Рильська, — свого сина Володимира з Путивля i Ольстина Олексича, Прохорова внука, з Чернiгiвськими ковцями. Дорогою до рiки Дiнця дружину покрила темрява. Затемнення — це погане знамення, як сказали люди князевi. Але Iгор не звернув увагу на попередження i перебрiв Донець. Прийшовши до Осколу, вiн два днi чекав свого брата Всеволода, що йшов iншим шляхом з Курська. Разом Ольговичi пiшли до Сальницi. Перша сутичка з половцями i перемога Iгоря. В обiднiй час у п'ятницю настигла руська дружина половецькi полки. Покидали поганi своï шатра i зiбрались по той бiк рiки Сюурлiй. Виставили русичi своïх полкiв 6: посерединi був Iгорiв полк, праворуч — князя Всеволода, а лiворуч — племiнника Святослава, перед ним стояв син Володимир зi своïми вояками i полк Ольстина, а попереду — стрiльцi всiх князiв, об'єднанi в один полк. I закликав князь Iгор вiйсько своє до бою. Коли дiйшли вони до Сюурлiя, виïхали половецькi стрiльцi ïм назустрiч, пустивши по стрiлi на руських, побiгли геть. Далеко вiд рiки стояли половецькi сили, але почали тiкати, хоч русичi ще не встигли переправитись через рiчку. Святослав Ольгович, Володимир Iгоревич, Ольстин з ковуями та стрiльцi погнали за ордою, били i брали у полон. Iгор же з братом йшли повiльно, не розпускаючи своïх полкiв. Головна битва i поразка Iгоря. У суботу на свiтанку виступили половецькi полки, як борови. Руськi князi не знали, кому i на кого йти, бо половцiв була тьма. Iгор тодi сказав: Це ми свiдомо зiбрали на себе всю землю (половецьку): Кончака i Гзу Буруновича, i Токсобича, Колобича, i Етебича, i Теретробича. Позлазили русичi з коней i хотiли пiшки, б'ючись, дiйти до Дiнця: ...або помремо, або живi будемо всi на одному мiсцi. Поранили Iгоря в лiву руку i омертвiла його лiвиця, а воєводу ще ранiше поранили. Цiлий день до вечора тривала битва, багато було вбито i поранено в руських полках. У недiлю вранцi тiкають ковуï. Намагався князь Iгор повернути ïх, бо з ними, ковуями, змiшались деякi дружинники. Але все ж таки кращi люди залишились на полi битви, серед них вiдрiзнявся своєю вiдвагою i мужнiстю, князь Всеволод. Взяли половцi Iгоря у полон, i спостерiгав князь, як обороняється Всеволод. Просив князь смертi, щоб не бачити братовоï загибелi. Таку святу недiлю навiв на них господь свiй гнiв замiсть радощiв i веселощiв — жаль на рiчцi Каялi1. 1 Каяла — можливо, це алегорична назва рiки жалю i суму.

Метки ПОХIД КНЯЗЯ IГОРЯ СВЯТОСЛАВИЧА НА ПОЛОВЦIВ У 1185 р., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ДАВНЬОРУСЬКА ЛIТЕРАТУРА, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ПОХIД КНЯЗЯ IГОРЯ НА ПОЛОВЦIВ У 1185 р.


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация