ОповIдання про Прохора-чорнорижця



Категории Лiтописи ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Києво-Печерський Патерик Бог дарує нам корисне, очiкуючи нашого каяття. Насилає iнколи голод, вiйни, приводячи наше недбальство до чеснот. Тi, що чинять злi справи, бувають вiдданi злим суддям. Але й тi не уникнуть суду, суд без милостi тому, хто сам не творить милостi. Було це за князювання Святополка в Києвi, в часи мiжусобиць Прийшов iз Смоленська один чоловiк до iгумена Iоанна, бажаючи бути iноком. Iгумен постриг його в ченцi й назвав Прохором. Чернець так себе в усьому обмежив, що навiть хлiба не вживав. Збирав лободу, розтирав ïï своïми руками, робив хлiб i тим жив. Заготовляв лободу на цiлий рiк. Бачачи таку його терплячiсть i стриманiсть, Бог перетворив гiркоту на солодкiсть, печаль — на радiсть. I назвали його Лободником. Настав великий голод. Один чоловiк за прикладом Прохора зiбрав лободу, зробив хлiб, але не мiг ïсти через його гiркоту. Блаженний Прохор взяв на себе ще бiльший труд — збирав зiлля, розтирав його, лiпив хлiбини й роздавав людям. I був цей хлiб солодким, наче з медом. Якщо ж хто брав хлiб ченця потайки, без благословення, то був вiн гiрким, як полин. Один iз братiв, що вкрав хлiб, пiшов каятися до iгумена. Той не повiрив, що так може бути, звелiв другому братовi пiти до Прохора, попросити одну хлiбину, а другу взяти крадькома. Принiс той брат хлiбини. I справдi: благословенна була солодка, а вкрадена така гiрка, що не можна було ïсти. Пiсля такого дива повсюди пiшла слава про ченця Прохора. А то ще посварилися Святополк iз Давидом, i не пускали купцiв iз Галича та Перемишля. Не стало солi по всiй Руськiй землi. Почалися грабежi й усяке свавiлля, Прохор уже тодi мав свою келiю. Вiн зiбрав таємно у всiх попiл i роздавав його людям. Попiл перетворювався на чисту сiль. Кожен брав, скiльки було треба. Це викликало заздрiсть торговцiв сiллю. Вони поскаржилися князевi. Святополк вирiшив сам розбагатiти й наказав забрати у Прохора всю сiль. Коли ïï привезли, то виявилося, що це звичайний попiл. Князь велiв потримати його три днi й викинути. Чернець сказав мирянам, якi прийшли до нього по сiль, що його пограбували. Хай вони почекають, поки князь викине попiл, зберуть його, i це буде сiль. Так i сталося. Князь, дiзнавшись про дiяння Прохора, засоромився, покаявся i став його шанувати. Прохор сказав князевi, що коли за волею Божою вiн ранiше пiде зi свiту, то хай Святополк власноручно, без злоби його поховає. Тодi буде князевi удача в усьому. Занедужав якось Прохор, прийшов його останнiй час. Повiдомили князя, той у цей час був на вiйнi. Святополк розпустив своï вiйська, прийшов у монастир i зробив усе, як обiцяв. З того часу шанував святих i мав удачу в усьому.

Висновки Києво-Печерський Патерик, у якому вмiщене оповiдання про Прохора-чорнорижця, є пам'яткою житiйноï лiтератури (про життя тих). Опис дiянь ченця Києво-Печерськоï лаври Прохора показує, як самовiддане служiння Боговi, смиреннiсть, працьовитiсть i терпiння можуть допомогти людям, перетворити гiрке на солодке, попiл — на сiль, а печаль — на радiсть.

Метки Києво-Печерський Патерик, Оповiдання про Прохора-чорнорижця, ОРИГIНАЛЬНА ЛIТЕРАТУРА КНЯЖОÏ РУСИ-УКРАÏНИ, Лiтописи як iсторико-художнi твори, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, Оповiдання, про Прохора-чорнорижця, ОРИГIНАЛЬНА, ЛIТЕРАТУРА, КНЯЖОÏ, РУСИ-УКРАÏНИ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ОповIдання про Прохора-чорнорижця